Казка Ганса Крістіана Андерсена “Гидке каченя” розповідає про каченя, яке вилупилося останнім і відразу виявилося не схожим на інших пташенят. На пташиному подвір’ї його ображали, штовхали й виганяли, тому воно змушене було втекти й поневірятися болотами, луками та лісами. Каченя пережило небезпеку полювання, холодну зиму, самотність і голод, знаходячи лише короткі притулки. Дорогою воно бачило прекрасних лебедів і з подивом та сумом милувалося ними, не здогадуючись про свою справжню природу. Коли настала весна, каченя опинилося в квітучому саду біля чистої води. Там воно побачило своє відображення й зрозуміло, що стало величним білим лебедем, якого прийняли інші птахи та люди.