Казка “Принцеса на горошині” Ганса Крістіана Андерсена розповідає про справжність і ніжність, які можуть бути заховані за звичайними обставинами.
Принц мріяв знайти справжню принцесу, але після довгих пошуків так і не зустрів таку, яка б йому підходила. Одного дня, під час бурі, у ворота його палацу постукала дівчина, що назвала себе принцесою. Вона виглядала дуже втомленою і промоклою через дощ, але старша королева вирішила перевірити її слова.
Королева підготувала для принцеси незвичайне ліжко: на дошки поклала горошину, зверху – двадцять матраців і двадцять пухових перин. Дівчину вклали на це ліжко спати.
На ранок, коли її запитали, як вона спала, принцеса відповіла, що не могла замкнути очей через щось тверде під собою, від чого тіло було все в синцях. Це підтвердило, що вона справжня принцеса, адже лише така ніжна натура могла відчути горошину крізь стільки шарів.
Принц із радістю одружився з дівчиною, знаючи, що знайшов справжню принцесу, а горошину зберегли як пам’ятку.