Казка «П’ятеро з одного стручка» Ганса Крістіана Андерсена розповідає історію п’яти горошин, кожна з яких пережила свою унікальну долю після того, як покинула спільний стручок. Одна вирушила “в далекий світ”, інша прагнула до сонця, кілька стали їжею для голубів, а одна, найдальше залетівши, впала в щілину на горищі.
У бідній кімнатці на горищі жила хвора дівчинка, яка довго лежала прикута до ліжка. Горошинка, що проросла біля її вікна, стала символом надії. Спостерігаючи за тим, як паросток росте й цвіте, дівчинка почала одужувати. З кожним днем її сили поверталися, і врешті вона змогла вийти на сонечко, щоб насолоджуватися життям.
Казка показує, як навіть найменша річ може змінити життя на краще, надихаючи та даруючи надію.